Турніри карате

Турніри карате ДЮСШ "ІППОН"

Тренери карате

Пінчук Сергій Олександрович старший тренер-викладач карате майстер спорту України Чемпіон по вадо-кай карате (команда)-2015р. Бронзовий призер Чемпіонату України -2015р. Бронзовий призер чемпіонату Європи по вадо-кай карате - 2015р. Чемпіонат Європи по вадо-кай карате - 2012р. моб.067 921 19 17

	Невмержицький Максим Петрович тренер-викладач відділення карате Майстер спорту Міжнародного класу  Чемпіон України WKF (1999,2000,2001,2002,2003,2004,2005,2006р.) Чемпіон України SKIF (1996,1997,1998,1999,2000,2001р.) Чемпіон Європи EGKF(2001,2005р.) Чемпіон Європи SKIF(2001,2003,2004р.) Переможець світу KANAZAWA CUP SKIF (2000,2001,2002р.)
	Бунцев Олександр Сергійович тренер-викладач карате майстер спорту України володар Кубку світу (WKF) - 2010р. кубку Центральної Європи (WKF) - 2011р. Бронзовий призер Чемпіонату України (WKF) 2009, 20010р.р. Чемпіон України (SKIF) - 2007 срібний призер Чемпіонату України (WSKF) - 2008 Багаторазовий переможець та призер міжнародних турнірів в Україні, Білорусі, Чехії та Польщі. моб.067 597 76 83

Історія карате

Багато хто запитує - коли народилося карате?

Коли народилося карате, не знає ніхто.

І навряд чи це коли небудь стане відомо.

Про походження карате відомо тільки з легенд. Так за однією з легенд, засновником карате вважається Бодхідхарма, засновник дзен-буддизму , який у 520 р.н.е. переніс свою резиденцію з Індії в Китай, в монастир Шаолінь, розташований на сході гори Шаоші в декількох  десятках кілометрів від міста Чженчжоу. Цей монастир став центром його вчення про Будду, а заодно і центром розумового і фізичного виховання послідовників цього вчення.

В монастирі Шаолінь Бодхідхарма навчав своїх учнів умінню терпіти (витривалості), розвивати силу, швидкість, спритність, гнучкість. Проводимі ним тренування ?рунтувалися на принципі рухів тварин з елементами самозахисту  і імовірно називалися "18 рухів рук архата". Надалі методи фізичних тренувань Бодхідхарми розвивалися й удосконалювалися і стали відомим як бойове мистецтво монастиря Шаолінь.

Згодом це мистецтво вивезли в Японію, де воно змішалося з місцевими прийомами боротьби жителів островів.

Документально підтверджених історичних відомостей про появу карате в Японії не так вже й багато. Відомо, що у ХII ст. , коли самурайські дружини Тайра, розбиті в битві при Дан-ноур (суч. Симоносэки) військами Мінамото, безладно кинулися на південь, багато переправилися на Окінаву і там ознайомили місцевих жителів з своїм бойовим мистецтвом.

Існує й інша точка зору , згідно з якою карате не було перейнято на Окінаві з китайського кулачного мистецтва, а зародилося і розвивалося на Окінаві. Дехто вважає, що карате - споконвічно окінавське військове мистецтво, до якого китайське кемпо дуже небагато додало.

Вже те,що більшість термінів сучасного карате, походять від старокитайських, свідчить: визначати карате як споконвічно окінавське бу-дзюцу - явне перебільшення.

Окінавське карате також запозичене у Китайського кулачного бою.

Одним з факторів розвидку окінавського карате на острові , являвся політичний курс на заборону зброї.  Вперше заборона на зброю датується 1429 р., для всіх окрім королівської дружини і вищих феодалів. Народ виявився беззахисним перед свавіллям чиновників, солдатів, а також розбійницьких зграй, що на думку деяких аналітиків змусило селян шукати порятунку в бойових мистецтвах.

Після того, як в 1609 р. Окінава була захоплена володарем південно-японського князівства Сацума  Сімадзу Иэхіса і стала частиною Японської імперії , населення Окінави стало об?єднуватися в окремі товариства і створювати союзи самооборони. Так ще з початку ХVII століття відоме ім?я непереможного бійця Яру з села Тятан, який так наполегливо боровся з японцями, що став свого роду національним героєм. Яру відкрив школу бойових мистецтв , в якій відпрацьовувались прийоми ударів на таких пристроях як " Маківара" і багаторазово повторюючи спеціальні вправи " ката" що дозволяє освоїти техніку рукопашного бою без  допомоги партнера. Його учні володіли найвищою майстерністю та силою ударів так як в бою , щоб вижити , треба було вбити супротивника з одного удару.

Поряд з цим зявилося бойове мистецтво, в основі якого була закладена техніка володіння різного виду зброєю, в якості якої використовувалися знаряддя праці селян або рибалок.

В кінці ХIХ i на початку ХХ ст. серед майстрів окінавського карате найбільш авторитетними були Хигаонна Канре (1853-1915), Асато Анко ( 1827-1906) , Итошу Ясуцуне (1830-1915) і Мотобу Течі (1871-1944). Учні цих майстрів і стали основоположниками найбільш відомих шкіл японського карате.

Взагалі до ХХ ст. слово карате на кінаві писалося двома ієрогліфами:"кара", що буквально означає "Китай періоду правління династії Тан", але іноді вживається в розширюваному сенсі передачі поняття "Великий Китай",і "те"-рука.

Сучасний майстер мистецтва карате Фунакоші Гітін (1868-1957) змінив ієрогліфи так, що вони стали означати "порожня рука".